Первый интернет-магазин профессиональных строительных материалов
(067)641-12-12

ГОСТ гипсокартон ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97). Часть 2

Початок стандарту ДСТУ Б В.2.7-95-2000  (натиснути)

 

             ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97)

                     ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ  УКРАЇНИ

                        Будівельні матеріали

                         ЛИСТИ ГІПСОКАРТОННІ

                           Технічні умови

                        ДСТУ Б В.2.7-95-2000

 

        8 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

     8.1 Контроль зовнішнього виду

     8.1.1 Наявність (відсутність) малозначних дефектів перевіряють візуально.

     Виміри малозначних дефектів здійснюють лінійкою  за  ГОСТ  427, штангенциркулем з глибиноміром за ГОСТ 166 з  використанням  косинця за ГОСТ 3749.

     Пошкодження кутів листа вимірюють за довжиною найбільшого катета лінійкою з використанням косинця. Косинець прикладають до кожного пошкодженого  кута  виробу,  відновлюючи  його  форму  та  виміряючи відстань  від  внутрішньої  вершини  косинця  до  межі   пошкодження відповідного боку листа.

     Довжину пошкодження поздовжніх крайок листа вимірюють  лінійкою або штангенциркулем.

     Глибину пошкодження поздовжніх крайок листа вимірюють  штангенциркулем з глибиноміром з використанням лінійки у місці  найбільшого пошкодження.

 

     ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.10

     8.1.2 Відповідність маркування вимогам стандарту перевіряють візуально.

     Маркування вважають таким, що задовольняє вимоги цього стандарту, якщо воно включає усю передбачену стандартом інформацію  та  при цьому виключена можливість оскаржити її зміст.

     8.2 Контроль розмірів та форми

     8.2.1 Засоби контролю

     Рулетка металева з ціною поділки не більше 1 мм за ГОСТ 7502.

     Лінійка металева за ГОСТ 427.

     Товщиномір за ГОСТ 11358 або штангенциркуль за ГОСТ 166.

     Допускається застосовувати інші засоби вимірювань, похибка яких не нижча за вимоги цього стандарту.

     Похибка засобів вимірювань не повинна бути більшою: +0,1  мм  - при вимірюванні товщини, +1,0 мм - при  вимірюванні  інших  розмірів листа.

     8.2.2 Проведення вимірювань

     8.2.2.1 Довжину та ширину листа вимірюють рулеткою на  відстані (65+5) мм від відповідних крайок та посередині листа;  місце  виміру може бути змішено від середини відповідного боку листа не більше ніж на З0 мм.

     8.2.2.2 Товщину листа вимірюють товщиноміром  (штангенциркулем) по кожній торцевій крайці у трьох місцях: на відстані (65+5) мм  від поздовжніх крайок та посередині торцевої крайки; місце  виміру  може бути зміщено від середини торцевої крайки не більше ніж на ЗО мм.

     8.2.2.3 Відхилення від прямокутності визначають за різницею довжини діагоналей. Довжину кожної діагоналі вимірюють  рулеткою  один раз.

     8.2.3 Обробка результатів

     8.2.3.1 При вимірюванні довжини, ширини та діагоналей листа показання засобу вимірювання округлюють до 1 мм.

     При вимірюванні товщини листа показання засобу вимірювання  округлюють до 0,1 мм.

     8.2.3.2 При вимірюванні довжини, ширини та товщини листа  результат кожного виміру повинен відповідати вимогам розділу 4.

     8.2.3.3 Відхилення від  прямокутності  обчислюють  за  різницеюдовжин   виміряних   діагоналей.   Отриманий    результат    повинен відповідати вимогам 4.5.

     8.3. Визначення маси 1 м2 листа (поверхневої щільності)

     8.3.1 Засоби контролю

     Шафа  сушильна  лабораторна  з  перфорованими   полицями,   яка дозволяє автоматично підтримувати температуру у межах (40-45) оС.

     Ваги лабораторні технічні за ГОСТ 24104, клас точності середній.

     Лінійка за ГОСТ 427.

     Рулетка за ГОСТ 7502.

     8.3.2 Зразки

     Випробування проводять на зразках, підготовлених за 8.4.1.3 або 8.4.2.3 та призначених для визначення руйнівного навантаження  після проведення випробувань за 8.3.3.

     8.3.3 Проведення випробувань

     Зразки висушують при температурі (41+1)оС 24 години  та  зважують.  Потім  зразки продовжують  сушити  до  постійної  маси.  Маса вважається  постійною,  якщо  розходження  між   результатами   двох послідовних зважувань не будуть перевищувати 0,1 %. Час сушіння  між

двома послідовними зважуваннями повинен бути не менше 2 годин.

     При проведенні випробувань виготовлювачем допускається скоротити час первісного  сушіння  до  2  годин,  якщо  дотримується  умова постійності маси зразків. Далі зразки охолоджують в умовах, що  виключають вплив на них вологи, та зважують,  результат  округлюють  до

                        ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.11

0,01 кг. Після зважування вимірюють довжину та ширину зразка,  результат округлюють до 1 мм.

     8.3.4 Обробка результатів.

     Масу 1 м2 листа m, кг/м2, обчислюють за формулою

                         m1

                 m = --------- ,              ( 1 )

                        l x b

      де m1  - маса зразка, який висушений до постійної маси, кг;

         l   - довжина зразка, м;

         b   - ширина зразка, м.

      Результат обчислення округлюють до 0,1 кг/м2.

     За масу 1 м2 партії листів приймають середньоарифметичне значення результатів випробувань всіх зразків.

      8.4 Визначення руйнівного навантаження та прогину листів

      8.4.1 Визначення руйнівного навантаження при випробуванні зразків при постійному прольоті.

     8.4.1.1 Сутність методу полягає у зруйнуванні зразка зосередженим навантаженням, що прикладається до середини прольоту за однопрольотною схемою.

      8.4.1.2 Засоби контролю

     Пристрій будь-якої конструкції, що забезпечує можливість  прикладання навантаження за  схемою,  яка  наведена  на  рисунку  6,  зі швидкістю нарощування навантаження 15-20 Н/с (1,5-2,0 кгс/с), та має прилад для вимірювання руйнівного навантаження з похибкою не  більше 2 %.

     Опори та деталь, що передає навантаження, в місці зіткнення  із зразком повинні мати циліндричну форму радіусом від 5 до 10 мм; довжина опори та деталі повинна бути не менше за ширину зразка.

                           Схема випробування зразків на міцність при згині при постійному прольоті

     8.4.1.3 Підготовка зразків

     З кожного листа, відібраного для контролю, вирізають по  одному поздовжньому та одному поперечному зразку завдовжки  (450+5)  мм  та завширшки (150+5) мм. Зразки вирізають на відстані не менше  100  мм від  крайок  листа  біля  протилежних  кінців   будь-якої   з   його

діагоналей. Зразки маркують (поздовжній або поперечний) та висушують

за 8.3.3.

     Зразки випробовують у відповідності з 8.3.3, а потім їх використовують для випробувань за 8.4.1.4 Проведення випробувань.

     Поздовжні зразки поміщають на опори лицьовою стороною  униз,  а поперечні - тильною.

     Навантаження підвищують зі швидкістю 15-20 Н/с (1,5-2,0  кгс/с) до зруйнування зразка.

     8.4.1.5 Обробка результатів.

     Результат випробування округлюють до 1 Н(0,1 кгс).

     За руйнівне навантаження партії листів приймають  середньоарифметичне значення результатів випробувань окремо трьох поздовжніх  та трьох поперечних зразків, при цьому результат  випробування  кожного окремого зразка повинен відповідати вимогам 5.2.3.

     8.4.2  Визначення  руйнівного  навантаження  та   прогину   при випробуванні зразків при перемінному прольоті

                        ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.12

     8.4.2.1 Сутність методу полягає у створенні  згинальних  напружень у зразку, що випробовується за однопрольотною схемою,  навантаженням, яке прикладається всередині прольоту,  за  заданими  рівнями навантаження, вимірюванням прогину зразка всередині прольоту з  нас-

тупним доведенням зразка до зруйнування.

     8.4.2.2 Засоби контролю

     Пристрій будь-якої конструкції, що забезпечує можливість  прикладання та вимірювання навантаження за заданою схемою  зі  швидкістю прикладання навантаження 15-20 Н/с (1,5-2,0 кгс/с) до потрібних значень,  витримування  цього  навантаження  протягом  заданого   часу.

Пристрій має прилад, який дозволяє виміряти руйнівне навантаження  з похибкою не більше 2 % та прогин зразка в середині прольоту при  заданих навантаженнях з точністю 0,01 мм;.

     Опори та деталь, що передає навантаження,-за 8.4.1.2.

     8.4.2.3 Підготовка зразків.

     З кожного листа, відібраного для контролю, вирізають по  одному поперечному і одному поздовжньому зразку завширшки(400+5) мм та завдовжки [(40 s + 100)+5] мм,  де  s  -  номінальна  товщина  листа  в міліметрах. Зразки вирізають на відстані не менше 100 мм від  крайок листа біля протилежних кінців будь-якої з  його  діагоналей.  Зразки маркують (подовжній або поперечний) та висушують за 8.3.3.

     Зразки випробовують у відповідності з 8.3.3, а потім їх використовують для випробувань за 8.4.2.4.

     8.4.2.4 Проведення випробувань.

     Встановлюють проліт - відстань між опорами - в  залежності  від номінальної товщини зразка, що випробовується. Проліт / = 40s, де  s - номінальна товщина листа у міліметрах.

     Поздовжні зразки поміщають на опори лицьовою стороною  униз,  а поперечні - тильною.

     До зразка, який поміщений на опори, прикладають початкове навантаження, що дорівнює 50 Н (5,0 кгс), витримують його під цим навантаженням протягом 1 хвилини та вимірюють прогин в  середині  прольоту.

     Потім навантаження збільшують зі швидкістю 15-20  Н/с  (1,5-2,0 кгс/с) до величини 100 Н (10 кгс).

     Під цим навантаженням зразок витримують протягом 1  хвилини  та вимірюють прогин в середині прольоту. Потім навантаження  підвищують з тією самою швидкістю до зруйнування зразка.

     8.4.2.5 Обробка результатів

     Результат вимірювання навантаження округляють до 1 Н(0,1  кгс), прогину -до 0,1 мм.

     Прогин зразка, що виміряний при навантаженні 50 Н(5 кгс), приймають за нульове значення.

     Обчислюють   різницю   між   значенням   прогину   зразка   при навантаженні 100 Н(10 кгс) та навантаженні 50 Н  (5  кгс),  отримане значення приймають за результат прогину зразка.

     За руйнівне навантаження партії листів приймають  середньоарифметичне значення результатів випробувань трьох поздовжніх  та  трьох поперечних зразків окремо, при цьому результат випробування  кожного окремого зразка повинен відповідати вимогам 5.2.4.

     За величину прогину партії листів приймають середньоарифметичне значення результатів випробувань окремо трьох  поздовжніх  та  трьох поперечних зразків, при цьому результат випробування кожного окремого зразка повинен відповідати вимогам 5.2.4.

     8.5 Визначення міцності зчеплення гіпсового сердечника з картоном

     8.5.1 Засоби контролю

     Ніж із загостреним кінцем.

     8.5.2 Проведення випробування

     В будь-якому місці по довжині кожного листа, що відібраний  для ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.13 контролю, роблять по два таких, що перетинаються між собою під кутом приблизно в 30о, надрізи картону завдовжки до перетину не менше  100 мм. Надрізи картону виконують з лицьової та тильної сторін листа  до гіпсового сердечника. У місці перетину надрізів гострокутну  частину картону трохи піднімають з допомогою ножа та вручну  відривають  від листа  у  вертикальному  напрямку.  За  характером  відриву  картону оцінюють міцність його зчеплення з гіпсовим  сердечником.  Результат кожного випробування повинен відповідати вимогам 5.2.2.

     8.6 Визначення водопоглинання листів

     8.6.1 Засоби контролю

     Шафа сушильна з перфорованими полицями, яка дозволяє автоматично підтримувати температуру у межах (40-45)оС.

     Ваги лабораторні технічні за ГОСТ 24104.

     Місткість для води.

     8.6.2 Підготовка зразків

     Від кожного листа, відібраного для контролю, вирізають по одному зразку-квадрату з довжиною сторони (300+5) мм на відстані не менше 100 мм від крайок листа.

     8.6.3 Проведення випробування

     Для проведення випробування слід  використовувати  водопровідну воду, температура якої повинна бути (20+2)оС.

     Зразок висушують до постійної маси при температурі  (41+1)оС  у відповідності з 8.3.3. Висушені зразки після охолодження  в  умовах, що виключають вплив на них вологи, зважують та поміщають на дві  години у воду в горизонтальному  положенні  на  підкладки,  при  цьому рівень води повинен бути вище за зразки не менше ніж на 50 мм. Перед зважуванням насичених  водою  зразків  з  кожного  зразка  видаляють наявні на його поверхні краплі води.

     Зважування кожного зразка повинно бути закінчено не  пізніше  5 хвилин після витягнення його з води.

     8.6.4 Обробка результатів

     Результати зважувань округляють до 10г.

     Водопоглинаня W, %, обчислюють за формулою

                         m    -    m

                          2         1

               W =  --------------------  x  100 , ( 2 )

                              m

                               1

    де m    -  маса зразка, який висушений до постійної маси,г.

        1

       m    -  маса зразка, який насичений водою,г

        2

     Результати обислення округлюють до 1 %.

     За водопоглинання партії листів  приймають  середньоарифметичне значення результатів випробувань всіх зразків.

     8.7 Визначення опірності листів впливу відкритого полум'я

     8.7.1 Засоби контролю

     Принципова  схема  установки  для   випробування   зразків   на опірність впливу відкритого полум'я з двох сторін наведена на рисунку 7 та включає в себе дві газові горілки діаметром ЗО  мм,  раму  з штифтом для підвішування вантажу до зразка, дві термопари і пристрій для підвішування вантажу до зразка.  Горілки  мають  розташовуватись співосно по  центру  зразка  перпендикулярно  до  його  поверхні  на відстані 45 мм від неї. Термопари розташовують на відстані 5 мм  від поверхні  зразка  та  на  рівні  верхнього  зрізу  вихідного  отвору горілки. Установка має бути забезпечена запірною арматурою для регулювання подачі газу (пропан).

                        ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.14

                    Схема установки для випробування зразків на опірність впливу відкритого полум'я з двох сторін

     8.7.2 Підготовка зразків

     Від  кожного  листа,  відібраного   для   контролю,   вирізають дрібнозубою пилою з урахуванням вимог 8.4.1.3 два поздовжніх  зразка завдовжки (300+0,5) мм та завширшки (50+0,5) мм.  По  осьовій  лінії зразків на відстані 25 мм від поперечних  крайок  просвердлюють  два наскрізних прорізи діаметром 4 мм для підвішування  зразка  на  рамі випробувальної установки та вантажу.

     8.7.3 Проведення випробувань

     Зразок підвішують на штифті рами. До нижньої частини зразка рухливо підвішують вантаж, маса якого у грамах відповідає величині, що дорівнює 80 s, де  s  -  значення  номінальної  товщини  зразка,  що випробовується, за таблицею 1. Після установлення горілок та  термопар у потрібному положенні одночасно запалюють обидва пальника,  при цьому температура, при якій проводять випробування, повинна досягнути значення (800+30)ЇС не пізніше 3 хвилин від початку випробування.

Вогневий вплив продовжується до зруйнування зразка. Опірність зразка впливу відкритого полум'я з двох сторін вимірюється в хвилинах.

     Результат кожного випробування повинен відповідати вимогам 5.2.6.

     8.8 Питому ефективну активність природних радіонуклідів  визначають за ДБН В. 1.4-1.01 та ДБН В. 1.4-2.01.

     9 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

     9.1 Листи транспортують всіма видами транспорту у відповідності з Правилами перевезення вантажів, що діють на даному виді  транспорту, та вимогами іншої документації, затвердженої в установленому порядку.

     9.2 Транспортування листів здійснюють у пакетованому виді.

     Транспортні пакети формують з листів одного виду,  групи,  типу поздовжніх  крайок  та  розмірів  з   використанням   піддонів   або підкладок, які виготовляють з деревини,  гіп-сокартонних  листів  та інших матеріалів. В якості обв'язки застосовують сталеву стрічку  за

ГОСТ 3560 або синтетичну стрічку. Транспортні пакети можуть бути також упаковані у поліетиленову термоусадочну плівку  за  ГОСТ  25951. Кількість обв'язок, їх переріз, розміри підкладок та піддонів  встановлюють технологічним регламентом.

     За згодою зі споживачем допускається транспортувати лист у  непакетованому виді (без обв'язки або упаковки у плівку).

     9.3 Габарити пакетів не повинні перевищувати  по  довжині  4100 мм, по ширині 1300 мм, по висоті 800 мм; маса пакетів не повинна бути більшою за 3000 кг.

     9.4 При перевезенні у відкритих  залізничних  та  автомобільних транспортних засобах пакети мають бути захищені від зволоження.

     9.5 Лист слід зберігати у приміщеннях із  сухим  та  нормальним вологісним режимом окремо за видами та розмірами.

     9.6 Зберігання листів у виготовлювача повинно  здійснюватись  у відповідності з 9.5 та технологічним регламентом, затвердженим в установленому  порядку,  із  додержанням  вимог   охорони   праці   та збереженості продукції.

     9.7 Транспортні пакети листів при зберіганні у споживача можуть бути встановлені один на одного у штабелі у відповідності з правилами безпеки. При цьому загальна висота штабеля не повинна перевищувати 3,5 м.

     9.8 При  навантажувально-розвантажувальних,  транспортно-складських та інших роботах не допускаються удари по листах.

                        ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.15

                    10 ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ

     10.1  При  застосуванні  листів   слід   керуватись   проектною документацією, затвердженою в установленому порядку.

     10.2 Гіпсокартонні листи ГКЛ та ГКЛП застосовують у будинках та приміщеннях  із  сухим   та   нормальним   вологісним   режимами   у відповідності з чинними нормами з будівельної теплотехніки.

     10.3 Гіпсокартонні листи ГКЛВ та ГКЛВП застосовують у  будинках та приміщеннях із сухим, нормальним, вологим та  мокрим  вологісними режимами  у  відповідності   з   чинними   нормами   з   будівельної теплотехніки.

     При застосуванні листів ГКЛВ та ГКЛВП у будинках та приміщеннях з вологим та мокрим режимами їх слід захищати  з  лицьової  поверхні водостійкими ірунтовками, шпаклівками, фарбами,  керамічною  плиткою або покриттям з ПВХ. У  цих  приміщеннях  слід  передбачати  витяжну вентиляцію, що забезпечує нормативний повітрообмін у відповідності з чинними   будівельними   нормами   на   опалення,   вентиляцію    та кондиціювання,  житлові  будинки,  громадські  будинки  і   споруди, адміністративні та побутові будинки.

     10.4 Листи ГКЛП та ГКЛВП доцільно застосовувати для облицювання конструкцій  з  метою  підвищення  їх   границі   вогнестійкості   у приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою.

                        ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.16

                                           Додаток А (обов'язковий)

                        Терміни та визначення

     Листи гіпсокартонні - листові вироби, що складаються з неспалимого гіпсового сердечника, всі площини якого  крім  торцевих  крайок облицьовані картоном, який міцно приклеєний до сердечника

     Листи гіпсокартонні звичайні  (ГКЛ)-  гіпсокартонні  листи,  що застосовуються пере- важно для внутрішнього оздоблення  будинків  та приміщень із сухим та нормальним вологісним режимами.

     Листи гіпсокартонні водопогвологостійкі  (ГКЛВ)-  гіпсокартонні листи, що мають знижене поглинання (менше 10 %) та підвищений опір проникненню вологи.

     Листи гіпсокартонні з підвищеною  опірністю  впливу  відкритого полум'я (ГКЛП) - гіпсокартонні листи, що мають більшу опірність вогневому впливу ніж звичайні.

     Листи  гіпсокартонні  вологостійкі  з  під-  вищеною  опірністю впливу відкритого полум'я (ГКЛВП) - гіпсокартонні  листи,  що  мають одночасно властивості листів ГКЛВ та ГКЛП

     Поздовжня крайка гіпсокартонного листа -  облицьована  картоном бокова грань по довжині листа

     Поздовжній зразок гіпсокартонного листа - зразок, вирізаний з листа, напрям довжини якого співпадає з довжиною листа

     Поперечний зразок гіпсокартонного листа - зразок,  вирізаний  з листа, напрям довжини якого співпадає з шириною листа

     Пошкодження кутів та крайок гіпсокартонного листа -  відбитості (вм'ятини) кутів та крайок спільно  з  картоном  або  тільки  одногогіпсового сердечника

     Малозначний дефект - дефект, який суттєво не впливає на використання продукції  за  призначенням  та  на  її  довговічність  (ГОСТ 15467)

      УДК 691.55-41:006.354

Дата: Понедельник, 28 Марта 2011

    Каталог украинских интернет магазинов